Методологія як поняття в цілому позначає вчення про структури, логічну організацію, методи і засоби діяльності (у тому числі — архітектурної). У рамках загальної методології виділяють методологію науки, вчення про принципи побудови, форми і способи наукового пізнання.

комплексне проектування (грецьк. — шлях дослідження, теорія, вчення) – це спосіб рішення конкретної задачі, сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності. У філософії – це спосіб побудови й обґрунтування системи філософського знання.

Методика – це послідовність виконання певних дій для рішення поставленого завдання в рамках визначеного методу.

Методологія архітектури (за визначенням Ю.Євреїнова) – це по-перше, галузь наукового знання, яка вивчає засоби, передумови і принципи організації пізнавальної і практично-перетворювальної архітектурної діяльності.

По-друге, до методології архітектури відносять сукупність засобів, прийомів, принципів і підходів, які використовуються в різних видах архітектурної діяльності.

Метод архітектурного проектування, яким користається архітектор-практик, у цілому визначають як творчий метод архітектора. Цей метод полягає у творчому комплексному підході до рішення питань проектування. Ці питання охоплюють спектр завдань экспертиза сметной документации від створення образу-ідеї до координації архітектурної розробки з представниками суміжних професій і реалізації у будівництві.

В умовах сучасного росту знань і вимог до архітектурної діяльності особливої актуальності набули інформаційні методи – комплексний, проблемний, експериментально-лабораторний, оптимальний і ряд окремих методів.

Комплексний метод проектування, що охоплює всю складність архітектурного механізму, застосовується як у навчальному процесі, так і в проектній архітектурній практиці. У процесі комплексного проектування студент повинен опанувати (а практик вільно користатися):

методом аналізу — типологічного, функціонального, економічного, візуального і методом синтезу – прийомами компонування цілісної системи архітектурного об’єкта і засобами гармонізації об’єкта проектування (будинку, комплексу чи району міста) з навколишнім середовищем.

Комплексний метод проектування

Комплексний метод функціонального, конструктивного і художнього проектування – це універсальний метод, що поєднує науку і практику. Він дозволяє органічно з’єднати усі види діяльності, що впливають на одержання кінцевого продукту https://bpe.com.ua/ – архітектурного проекту, і, в решті решт, об’єкта проектування – просторового середовища життєдіяльності людини.

З огляду на диференціацію окремих областей науки і техніки, метод комплексного проектування здійснює інтеграцію, тісний зв’язок окремих технічних і наукових знань, відбиває вирішальні тенденції розвитку архітектури, техніки і науки, нових матеріалів і конструкцій, філософії й ідеології.

Принцип комплексного проектування розглядається в двох аспектах: по-перше, як теоретична основа творчого методу архітектора, що припускає одночасну розробку містобудівних, функціонально-планувальних, конструктивних, економічних і архітектурно-художніх питань у їхньому тісному взаємозв’язку і, по-друге, як практична основа проектування, що вирішує проблему з’єднання архітектурного проектування з науково-технічним комплексом знань.

Комплексне проектування передбачає:

а) творче застосування пізнань про людину, природу і суспільство в їхньому глибокому взаємопроникненні;

б) сполучення теорії і типології архітектури з проектуванням;

в) взаємозв’язок з архітектурним проектуванням діяльності з конструювання, будівельної фізики, геодезії, розміщення інженерних мереж, планування й економіки проектування і будівництва;

г) використання даних з соціології, кліматології, гігієни, психофізіології й урбоекології.

Комплексне проектування як інформаційний метод

Процес комплексного проектування розглядається як система, що регулює свою діяльність на основі обміну інформацією між представниками різних спеціальностей і архітекторами. Інформаційний метод в цій діяльності застосовує систему прямих і зворотних зв’язків.

Прямі зв’язки мають на увазі зв’язок архітектор – представник суміжної спеціальності (архітектурне рішення – його інженерна розробка).

Зворотні зв’язки (конструктивні, технологічні, економічні можливості й умови – архітектурне рішення) корегують архітектурний задум у напрямку його найбільшої оптимізації, роблять архітектурне рішення більш органічним, таким, що співвідноситься з існуючими технологіями будівельного виробництва, економічними умовами тощо.

Комплексне проектування через цей метод вирішує проблему досягнення взаєморозуміння між його учасниками, робить для учасника інформацію такою, що має певний цілеспрямований зміст.